Сплав по річці Стир
Ще навесні з’явилась ідея організувати сплав по річці Стир на надувному човнику.
І от на початку літа ми взялись її реалізовувати. Роздобули човен, відібрали все потрібне спорядження, вирішили питання з доставкою на початок маршруту, звірились з прогнозом погоди і поїхали в Берестечко. Там переночували в моїх батьків і зранечку тато відвіз нас в село Щуровичі.
Надуваєм човник, запаковуємо туди всі потрібні речі та себе і вирушаємо!
Читати даліОзеро в лісі
Осінь. Останні теплі дні, так хочеться провести їх на природі.
Нічого не робити, валятися в гамаку з книжечкою і мружитися від ласкавих променів сонця.
Не так давно ми знайшли практично ідеальне місце для такого відпочинку – озерце посеред лісу.
Читати далі2 в 1: урочище “Червоне” та сплав по Дністру
Кілька останніх років мені не давала спокою одна нав’язлива ідея – страшно хотілось випробувати на собі, що ж таке сплав і з чим його їдять :) Але ціни на таке задоволення не з дешевих, мінімально за дводенний сплав прийшлося б заплатити близько 700грн. Тут в мені просиналась “жаба” і починала душити :) Ну не піднімалась рука віддати ці гроші, знаючи, що навіть з витратами на пальне і харчування такий відпочинок обійдеться вдвічі дешевше.
Читати даліЯк ми на Світязі на деревах зависали
Неймовірна спека стояла вже не перший тиждень і мені страшенно хотілось до води, хотілось ліниво валятись на пляжі, підставляючи боки літньому сонечку, хотілось спати в наметі серед соснового лісу, хотілось просинатись від цвірінькання пташок, хотілось готувати незатійливу, але смачнючу їжу на вогні і щоб все це при мінімумі людей навколо… єдине місце де це, як на мене, ідеально поєнується – озеро Світязь – найглибше, найбільше й одне з найчистіших озер України.
Читати даліНа хвилях Світязя…
Після походу в Горгани активного відпочинку не хотілось, взагалі мало чого хотілось, але ж не можна дати пропасти трьом дням вихідних. Треба щось робити… прогнози погоди аж ніяк не радували: в горах дощі, в Львові дощі, в Тернополі дощі, а от в Шацьку сонячно!
Рішення прийшло само собою – їдем на Світязь.
В суботу зранку вирушили ми (Мірічка, Leeto, Володя та я) в сторону синьоокої Волині. Погода аж ніяк не сприяла хорошому настрою і мало вірилось, що через 250 км щось зміниться… от і дарма! Вже біля Володимира Волинського пригріло приємне літнє сонечко і настрій наш суттєво покращився ;)
Читати далі
КОМЕНТАРІ