Хом’як та Синяк

Відкривати туристичний сезон на травневі свята вже стало доброю традицією. От і цього року вісім туристів, бажаючі провести вихідні в Карпатах, організувались якось самі собою. Залишилось тільки визначити куди ж піти, куди ж податись… На спільних зборах вирішено було сходити в Горгани на гори Хом’як (1542 м) та Синяк (1665 м).

Зі Львова виїхали на двох авто о 7 годині ранку і десь по 11 вже під’їжджали до села Татарів. Я вже навіть почала радіти, що ми так швидко і гарно приїхали, як сталась халепка – поламалась одна машинка. Прийшлось шукати майстра, залишати машину на ремонт, діставатись до початку маршруту на одному авто, потім чекати поки закінчиться гроза. Словом, підйом ми почали у другій годині дня.

Піднімались від лісництва в селі Татарів по червоному маршруту.

До місця ночівлі (полонина Хом’яків) прийшли близько шостої години. Воду набрали по дорозі. До джерела від полонини потрібно пройти хвилин 10 траверсуючи гору Хом’як.

Наметів на полонині було дуже багато, але нам вдалось занайти злегка похиле місце стоянки з облаштованим кострищем та столом.

Швиденько ставим табір, готуєм вечерю, розпалюєм багаття і насолоджуємся краєвидами.

Вранці вирішили розділитись: двоє залишилось в таборі, а решта пішли на Синяк.

По дорозі зустріли синіх слимаків.

Фотографуємся у зарослях альпійки.

Місця для відпочинку з видом на Буковель.

Вйо, до вершини!

Гора Синяк (1665 м)

Справжній турист :)

Вид на гору Хом’як.

Спустившись на полонину, ми запримітили симпатичне (читайте рівне) місце для стоянки і вирішили оперативненько перенести табір сюди.

І це було правильне рішення: краєвиди просто шикарні, спати рівненько, вода близько, дрів багато, зручний столик, є де натягнути тент від дощу… Словом, не прогадали. Єдиним мінусом були трошки буйні сусіди, але це дрібниці.

Після смачного обіду і відпочинку частина групи пішла на Хом’як.

Вид на гору Синяк.

Спуск на полонину.

Вранці снідаєм та збираєм табір.

Спільне фото.

І швидкий спуск по зеленому маршруту до дороги, що веде на водоспад Гук Женецький.

Тут знову розділяємся: хтось іде на водоспад, хтось за машинкою, а я залишаюсь стерегти рюкзаки.

Від лісництва до дороги в селі Татарів веде колоритний місток.

Загалом, якщо не брати до уваги проблем з авто, мандрівка вдалась на славу. Особисто я прекрасно відпочила і, сподіваюсь, що й іншим учасникам походу сподобалось відкриття сезону!

P.S. Можливо, когось зацікавить огляд двох не стандартних легких туристичних наметів, які ми використовували в цьому поході.

Палатка Black Diamond Mesa Tent.

Палатка Vaude Taurus 2.