Як ми на Світязі на деревах зависали

Опубліковано 29.06.2011 у рубриці Водойми, Мандри

Як ми на Світязі на деревах зависали

Неймовірна спека стояла вже не перший тиждень і мені страшенно хотілось до води, хотілось ліниво валятись на пляжі, підставляючи боки літньому сонечку, хотілось спати в наметі серед соснового лісу, хотілось просинатись від цвірінькання пташок, хотілось готувати незатійливу, але смачнючу їжу на вогні і щоб все це при мінімумі людей навколо… єдине місце де це, як на мене, ідеально поєнується – озеро Світязь – найглибше, найбільше й одне з найчистіших озер України.

Ви подумали: “Ха, Світязь… так там же людей непроштовхнутись, намети можна ставити тільки в кемпінгах, а співу пташок не чути за бумканням дискотек та криками п’яних відпочиваючих…” Так воно і є, якщо ви їдете відповичати в село Світязь, на Гряду або пансіонат “Шацькі озера”. Але, якщо не полінуватись і проїхати ще 15 км. жахливою догорою в село Пульмо, то і на цьому озері можливий приємний, спокійний відпочинок.

Отже, як виявилось після короткої рекламної компанії і агітації друзів, до води хотілось не тільки мені. Вирішено було їхати у складі 5 людей: Натка, Вовка, Олег, Володя та я. По закону підлості, за день до поїздки усі метеосайти змовились і прогнозували дощі та температуру повітря +20. Мало не зірвали нам відпочинок :) та невичерпний оптимізм, зібрані рюкзаки і куплені продукти взяли своє і в суботу зранку ми таки вирушили в сторону Волині.

На привеликий жаль, прогнози справджувались: моросив дрібний дощик, було далеко не жарко і гріти боки, хотілось тільки під пледами, а ми їхали на Світязь…

Дорога від Червонограду до межі з Волинською областю залишає бажати кращого… хоча, дорогою назвати ями, що різко переходять в горбки назвати дуже важко. Повзли ми цих наглих 30 км хвилин 40 і дихнули з полегшенням коли побачили щит “Волинь вітає Вас!”. Загальний час в дорозі близько чотирьох годин. На в’їзді в заповідник заплатили 38 грн. за 2 дні. В Пульмо заїжджали через село Світязь, за турбазою починається дорога викладена бруківкою, проїхати можна, але машинки шкода.

В наметовому містечку було близько 10 компаній, ми ж вибрали місце з видом на озеро, в сосновому ліску. Поки я з Наткою організовували обід, хлопці встигли розвісити гамаки і приміряти їх.

Перший день видався мега лінивим. Після обіду прилягли на 10 хвилин і от вже 2 години пройшло. Ми зрозуміли, що “матрасники” – не межа. Гамачники – це вершина сонно-лінивого відпочинку.
DSC07102 Як ми на Світязі на деревах зависали
Так ми залишок дня і переходили від столу до гамака. Погода не покращилась і всі надіялись на те, що завтра буде світити ясне сонечко.

DSC07090 Як ми на Світязі на деревах зависали

Але і вранці просвіту не було. Ми з Вовкою вирішили йти розвідувати навколишні території, тобто я вирішила, а його заманила розповідями про озеро Пулемець і про те, яка там рибалка :)

Взяли ми вудочки і пішли в сторону села, потім повернули на територію колишнього колгоспу, там натрапили на два ставки обліплені рибалками і мало не приєдналися до них, та вирішили прогулятись до більшого озерця. Йшли спочатку дорогою, потім полями, згодом стежку нам перегородила канава, прийшлось рухатись по її березі до непримітного, зарослого чагарниками, мостику… все ж до озера ми дійшли. Тільки от підходу до води не було – болотистий берег, а ми в кросівках.
DSC07104 Як ми на Світязі на деревах зависали
Пройшлись ми по берегу ще кілометри два, втратили надію на якусь більш-менш суху стежку до води і повернули на дорогу через ліс, яка б мала вивести в село.
DSC07112 Як ми на Світязі на деревах зависали Натрапили на ДОТ серед лісу. Пройшли ще близько трьох кілометрів цією догорою, встигли поїсти чорниць та погодувати комарів і на GPS стало чітко видно, що йдем ми не туди. Ех :( розвернулись і потьопали назад.
DSC07117 Як ми на Світязі на деревах зависали

Загалом прогулялись 15 км. Володі все ж вдалось порибалити на ставках, я за той час розвідала місцеві магазини і прикупила зігріваючих напоїв. В табір нас прогнав дрібний дощик і відчуття голоду.
DSC07122 Як ми на Світязі на деревах зависали Перекусили знатними Світязькими пончиками і молоком. Я прилягла почитати книжку і почекати вечері. В цей день сонечко так і не виглянуло, але оптимізм мене не покидав і засинала я з думкою, що от завтра точно буде гарна погода.DSC07131 Як ми на Світязі на деревах зависали
Уря! Дочекалися! Хоч і вітерець холодний, але погода гарна і можна грітись під теплими променями сонця.
DSC07136 Як ми на Світязі на деревах зависали
І купатись теж можна.
DSC07146 Як ми на Світязі на деревах зависали
Не хочеш купатись? А треба :)
DSC07219 Як ми на Світязі на деревах зависали
Озерні “звьозди”
DSC07201 Як ми на Світязі на деревах зависали
Загалом відпочили класно, встигли все: і виспатись, і погуляти, і поплавати, навіть підгоріти на сонечку встигли. Здається, кожен взяв від поїздки саме те, що потрібно було саме йому.

Один коментар

  1. Я, как и вы, за” активный” отдых! Молодцы! Очень класно написала, душевно, сразу захотелось на Свитязь!

Залиште коментар