…там за туманами
Все починалось як завжди. Йти? Не йти? Ай, дощі обіцяють. Холодно. Не охота мокнути. То може не підем? Цього тижня не підем…
А в середу пише Марічка і каже “Давай в не матрасний похід на Боржаву, такий щоб пройтись!”
І мені одразу дуже хочеться. І синоптики часто брешуть. І не так вже й холодно, тільки початок осені. І скільки там того дощу, не з цукру не розтанем. Звичайно підем. Коли ж як не зараз?
Назбиралось нас четверо: дві юних леді, тобто я з Марічкою та два мужніх легені – Володя і Віктор. Часу на збори залишилось не багато, адже в п’ятницю ввечері планували вирушати в подорож. В четвер склали меню, сходили на закупи і спакували рюкзаки. Всі були в повній похідній готовності.
Читати далі
КОМЕНТАРІ