…там за туманами

Опубліковано 13.09.2010 у рубриці Карпати, Мандри

…там за туманами

Все починалось як завжди. Йти? Не йти? Ай, дощі обіцяють. Холодно. Не охота мокнути. То може не підем? Цього тижня не підем…

А в середу пише Марічка і каже “Давай в не матрасний похід на Боржаву, такий щоб пройтись!”

І мені одразу дуже хочеться. І синоптики часто брешуть. І не так вже й холодно, тільки початок осені. І скільки там того дощу, не з цукру не розтанем. Звичайно підем. Коли ж як не зараз?

Назбиралось нас четверо: дві юних леді, тобто я з Марічкою та два мужніх легені – Володя і Віктор. Часу на збори залишилось не багато, адже в п’ятницю ввечері планували вирушати в подорож. В четвер склали меню, сходили на закупи і спакували рюкзаки. Всі були в повній похідній готовності.

Окрема історія з електричками. Є одна електричка Львів-Стрий в 17:40 та інша Стрий-Мукачево в 19:17. Але фактично вона одна! На вокзалі на електронному табло пише Львів-Стрий, а на електричці Львів-Мукачево. Для чого плутати людей? Не зрозуміло.

 ...там за туманами
Час в поїзді пройшов на диво швидко. Воловець. Пора виходити.

Ніч. Темінь безпросвітна. На вокзалі людей не густо. Але Володя сказав, що знає куди нам іти. І ми йому вірим, бо вибір в нас не великий :) Крокуємо в сторону Львова по коліях, потім через дюрку в паркані, якимись підворотнями виходим до переїзду і повертаємо праворуч. Через якийсь час починається грунтова дорога і зятяжний підйом. Може він не такий вже й затяжний, але вночі, копирсаючись в болоті з важким рюкзаком на плечах, мені чомусь так здалося. Піднявшись до роздоріжжя, повертаємо на право, але там непрохідне болото роз’їжджене лісовозами і приходиться йти просто травою попри дорогу.
Боржава 008 ...там за туманами

Йдемо лісом, часом переходим через мости, біля рибгоспу на нас чекає ще один сюрприз. Собачки, які чесно відпрацьовують свою їжу. Галасу одна собака підняла на всю округу. І гавкала поки нас було видно. Добре, хоч нікого за штанину не вхопила :)

Отак ми тельопали поки дорога не закінчилась. Повернули ліворуч і потрапили на колись прекрасне місце для стоянки, а тепер роз’їжджену лісовозами дорогу та маленьким місцем під намети. Близько 12 години ночі поставили хатки, перекусили печивом і шоколадом та вляглись спати.

Боржава 024 ...там за туманами

Боржава 014 ...там за туманами
Ну гори, вогник, гори! Їсти ж дуже хочеться :)
Боржава 023 ...там за туманами

Поснідали, спакувались і почали підйом. Стежка мокра, відповідно слизька, ще й завалена колодами. Повільно, але впевнено ми просувалась вгору. І тут мій організм вирішив висловити своє “фе”: голова крутиться, в очах темніє, дихати важко… Марічка взялась навчати мене правильно дихати і, мушу визнати, їй це вдалося. Два кроки – вдих, два – видих. За півгодини такого ходіння мені значно покращало і можна було спокійно продовжувати похід.
Боржава 028 ...там за туманами
Привал. Час поїдати чорниці та брусницю.
Боржава 033 ...там за туманами
Боржава 032 ...там за туманами
На Боржаві я вчетверте і ще жодного разу не потрапляла туди протоптаною дорогою, завжди приходиться пробиратись через чорничник. Приблизно отак.
Боржава 034 ...там за туманами
Уря!!! Ми дійшли… до дороги, але далеко не до цілі…
Боржава 042 ...там за туманами
Фотосесія на камінні біля Великого Верху.
P9110004 ...там за туманами

P9110006 ...там за туманами

P9110024 ...там за туманами

Підйом на Великий Верх (1598м.) дався не легко. Почали набігати хмарки. Тут ми трошки відпочили і пообідали.
P9110042 ...там за туманами

Дальше по плану г.Стій (1681м.). За 20 метрів не видно абсолютно нічого. Але чомусь жоден з нас не висловив припущення, що йти не варто. Заховали рюкзаки і метнулись дикими кабанчиками на гору.

Цвітуть фіалки, восени і на висоті в 1600 метрів.
Боржава 079 ...там за туманами

А от що робиться з віями при вологості в 100%.
081 1 ...там за туманами

105 ...там за туманами

Вершина гори Стій.  ...там за туманами

Це все задоволення зайняло близько 2,5 годин. І от 19:00, а ми тільки повернулись до рюкзаків і милуємся заходом сонця, що пробивається крізь хмари.

Похід сміливо можна записувати в серію “Смеркалось” :) Дальше цікавіше. Куди йти знаєм тільки ми з Марічкою, а як відомо в дівчат з орієнтацією в просторі якось не склалось. Видимість абсолютно не покращилась. Та ще і сонце сідає.

Хлопці тяпнули коньячку, чи то для зігріву, чи щоб легше було довіритись двом дівкам, але однозначно їм вже всерівно було куди і скільки йти.
Боржава 111 ...там за туманами

Вирушили ми в напрямку гори Гимба (1498м.). Ще годинки дві по хребту, поки не дійшли до роздоріжжя. Повернули ліворуч до села Подобовець. Десь там мав бути підйомник, а за ним поворот в ліс. Довгим видався спуск, чи просто сил вже не було переставляти ноги швидше. До підйомника ми дійшли, а от з поворотом гірше. :) Ні я, ні Марічка толком не пам’ятали де він. Тому просто пробирались по мокрій траві, зарослях борщовика і будяках попри дерева. І таки знайшли добре протоптану стежку в ліс. По ній ще хвилин 15 і прекрасна галявина з масою місць для стоянок.

Далі смачна вечеря з фірмовим Марічкиним глінтвейном і здоровий сон на природі.
P9120053 2 ...там за туманами

 ...там за туманами

Погодка наступного дня порадувала.
Боржава 123 ...там за туманами

А ще Марічка і Володя вирішили освіжитись в водоспаді.
 ...там за туманами

Залишились дрібниці. Пройтись до траси і знайти чим доїхати в Воловець. Ми надто розслабились і пропустили поворот. Як результат пройшли зайвих 5 км. Трошки розім’ялись. :)

А в Воловці взяли квитки на електричку в перший вагон і, звичайно, з нашим щастям він був в хвості поїзда, а ми на початку )) прийшлось пробиратись по вагонах до своїх місць. А провідниця сказала: “Нумерація завжди з хвоста поїзда”. Ми навіть з нею не сперечелись, завжди то завжди :) Чому ж тут дивуватись. Головне, що всі їдуть.

2 Коментарів

  1. От дивлюсь я на цей водоспад і згадую, як теж хотів в ньому скупатись, а мій організм руками і ногами чомусь таки був проти цієї затії !
    Мабуть іншим разом радитись з ним не буду…
    Мальовнича місцинка :):)

  2. А я не хотіла :) може колись ще прийде таке бажання

Залиште коментар