Переглянула я кілька останніх записів і помітила, що туристичний блог почав перетворюватись у кулінарно-рукодільний :) Треба це негайно виправляти і бажано не зміною назви на “Готуймо та вишиваймо разом!”.
Тож, розкажу про один чудесний осінній походець.
Діло було в кінці жовтня, погоду обіцяли сонячну і теплу, і вирішили ми з’їздити в краї Яремчанські дні так на три. Завчасно домовились про кімнату в садибі у селі Микуличин. І з раннього ранечку вирушили в мандри.
Через 4 години зупинились в Яремче, щоб трошки розім’ятись, подивитись на водоспад Пробій і погуляти по місцевому сувенірному ринку. А по обіді приїхали до садиби, яка приємно порадувала місцем розташування: з одного боку річка, з іншого маленька місцева пивоварня. Пообідали, відпочили і пішли дегустувати пиво “Гуцульське”. Там всього 4 сорти, але я і з них не могла вибрати, яке мені більше подобається – всі мега смачні.
Одноголосно вирішили, що пиво поїде до Львова в якості сувенірів )))
Наступного ранку розпитали в місцевих дорогу на Хом’як і поїхали в сторону села Татарів, а потім слідували за вказівниками “водоспад Гук”. На в’їзді біля шлагбаума заплатили по 10 грн. і до до самого водоспаду під’їхали на авто. Туристів там дуже багато, як і всюди в Карпатах, куди можна доїхати на автобусі :) Водоспад гарний і обачити його варто, особливо, якщо він майже по дорозі на гору.
Вернулись назад по дорозі близько 2 км до початку маркованого маршруту.
З цього боку на Хом’як є 2 маршрути: один починається біля шлагбауму (довгий і пологий);
інший (коротший і стрімкий) починається біля мосту та колиб, його ми і вибрали.
Тож залишили авто, взяли рюкзачки і почали підйом.
Осінь порадувала сонячним, теплим днем і яскравими барвами.
Присіли попити чайку і відпочити.
Підйом на полонину дався не легко… здавалось, він ніколи не закінчиться.
Вид на гору Хом’як та колибу з полонини.
Вказівник каже, що до вершини 20 хвилин, а ми піднімались всі 40 :)
Я переодягнулась в футболку, бо в термобілизні стало надто жарко. Оце кінець жовтня!
І от стежка до вершини. Так на четвереньках і поповзла далі.
А на вершині просто дух захоплює. Таки справді золота осінь.
На горі провели близько години, перекусили, пофотографувались і погрілись на сонечку.
Похід вдався на славу! Якщо будете в тих краях, виділіть собі деньок, щоб прогулятись на Хо’мяк – не пошкодуєте!
КОМЕНТАРІ