
Добре бути безробітним :) можна серед буднього дня сходити в гори і не потрібно чекати коли співпаде маса факторів: погода, вихідні, компанія, бажання. Захотілося нам з Марічкою в гори і пішли… пішли на гору Зелемін (1177м), принаймі намагалися туди дійти)))
Маркований маршрут зі Сколе якби є і починається він в урочищі “Павлів потік”, тільки от далеко по тих мітках не зайти. Перед першим же підйомом вони успішно закінчуються. Далі треба дертись навпростець через хащі, в кращому випадку можна натрапити на стежки грибників.
От чого чого, а грибочків навколо не бракувало. Опеньки наступали з усіх сторін )))
А навколо буяла золота осінь. Просто чудесний час для прогулянки у лісі.
Так от, до хребта ми якось дійшли. GPS показував, що ми на дорозі, але догорою і навіть стежинкою назвати ці суцільні завали дерев, язик не повертався.
Але ми пішли, чи то краще сказати поповзли, собі далі. Продовжували збирати опеньки і фотографувати таких от красенів.
Згодом по хребту пересуватись стало вже зовсім неможливо, ми спустились трішки нижче і рухались паралельно, так і вийшли на цю чудненьку полянку.
Пообідали, відпочили і продовжили “гуляти в лісочку”.
Знову піднялись на хребет і по іншу строну метрах в 50 побачили … нормальну таку собі дорогу для лісовозів! Ну просто шосе :) Радості моїй не було меж, адже спускатись до людей ми будем вже по ній.
Час ще був і ми вирішили таки спробувати завершити почате і дійти до гори Зелемін. Продовжили йти по дорозі вгору, закінчилась вона логічно – біля вирубки. Потім через залишки дерев і пеньки виповзли на траверс Зелеміну. Якась більш-менш пристойна стежка вела в сторону Кудрявця і Лопати, але перевіряти як довго вона буде пристойною ми не стали. Підніматись на вершину Зелеміну бажання якось пропало, бо жодного натяку на стежку ми не знайшли, а вражень від непролазних кущів і повалених дерев нам вже вистачало.
Спустились до вирубки, присіли на якійсь колоді і посвяткували пляшечкою сидру та шоколадом майже успішно пройдений маршрут :)
Дорога вивела нас в село Демня. Щоб потрапити в Сколе і сісти на маршрутку до Львова пройшли кілька кілометрів по трасі.
Що б хотілось сказати на завершення: “Не ходіть на гору Зелемін зі Сколе, а як вже дуже хочеться, то краще починати підйом з Демні, або з Гребенова (цим маршрутом я ходити не пробувала, але є надія, що там не так все сумно). Удачі!”.
Ем…неточності в тексті, сидром ми святкували не завершення маршруту :)
:))) аффтор так насвяткувався, що призабув за що піднімав пляшку сидру ;)