Всюди добре, а в горах найкраще!

Сказати, що я хотіла в гори – це не сказати нічого… мене теліпало від одної думки, що скоро вихідні і можна кудись поїхати, вирватись з замкнутого кола, втекти від повсякденних проблем, буденності… а коли чогось хочеш, то треба це терміново реалізовувати :) чим я і занялась…

Провела опитування між друзями на тему “А що ти робиш 1-4 травня?” і виявила, що четверо не мають ніяких планів і готові йти в похід! А далі дрібниці: узгодження маршруту, розподіл спорядження, складання меню… ну і зробити так, щоб підвернута напередодні нога почала нормально функціонувати :)

Вирішили ми йти на г.Пікуй, бо хто не бачив Пікуя, той не бачив … ну, взагалі, багато чого в тому життю пропустив :) а ми Пікуя не бачили.

Оце власне МИ, ті, хто не злякався, важких рюкзаків, холодних травневих ночей, дощових прогнозів погоди, вовків та інших дрібниць… Вік, Віктор, Віка, Літо та власне Я.

В 6:45 з АС-8 (залізничний вокзал), або 7:10 з Автовокзалу (вул. Стрийська) відправляється маршрутка Львів-Ужгород, яка їде через потрібне нам село Біласовиця. Квитки в водія коштують 35 грн, в касі квитки потрібно брати до с.Нижні Ворота і коштують вони близько 40 грн.

Ще один варіант доїзду – план “Б” (якщо б хтось не встиг на маршрутку, чи не було б вільних місць) потягом до Воловця (Львів-Мукачево в 7:01), а там шукати транспорт до Нижніх Воріт чи Біласовиці.

На щастя, в нашому випадку безвідмовно спрацював план “А” :) всі були вчасно і в повній похідній готовності. Три години в автобусі, з рюкзаками мало не на голові і ми у пункті виходу.

Йдемо дорогою по селу, потім поворот ліворуч через місток і стежка направо різко вгору. Маршрут промарковано біло-жовтими мітками, заблудитись важко :) всі дороги ведуть на Пікуй.

Підйом не з легких, скажу я вам :) чи то тому, що давненько нікуди з рюкзаками не ходила, чи то не зовсім здорова нога не давала про себе забути, чи то таки дійсно підйом важкий… ну, словом йшли ми довго, часто зупинялись пофотографувати, водички попити, міточки на деревах пошукати, просто повалятись на першій весняній траві під приємним сонечком.

Тай куди ж нам поспішати, коли на одноденний маршрут три дні вихідних :)

Віка в похід йшла вперше … вже на першому кілометрі питала, чи довго ще до вечора і бідькалась, як же їй з нами садистами ще 2 доби витримати. Але потім зрослась з рюкзачком і скакала по горах з фотоапаратом в руках, полюючи на цікаві кадри.

На вершині. Гора Пікуй 1408м – найвища точка Львівської області.

Тут ми пробули близько 2 годин, поспілкувались з киянами на квадрациклах, послухали екскурсійну програму групи з Хмельницька, зустріли поляків на джипах і почали спускатись в сторону села Гусне Львівської області, бо екскурсовод нарадив, що там є вода і симпатичні місця стоянки.

По дорозі знайшли залишки снігу і згадали зиму.

Стежкою дійшли до палаючих галявин (“добрі” лісники спалювали суху траву) і на роздоріжжі повернули праворуч.

Ще хвилин 15 по лісі і виходимо на велику галявину, де починаються безліч потічків, знайшли в лісі рівніше місце і там вирішили розбити табір.

Далі все як книжка пише :) вечеря, глінтвейн, посиденьки біля вогню, комформабельні 2 і 3-місні номери-палатки, міцний сон на свіжому гірському повітрі …

Наступний день – “матрас”. Весь день валялись на сонечку, переповзали з каремату на каремат, розказували байки, і жували “сємкі”, словом справжні пенсіонери… иииии тобто туристи :) Лише дві речі змушували нас рухатись – дим, він був дуже активний і по закону “бутерброда” вітер завжди дув в нашу сторону, та бажання чогось би поїсти :)

Коли стемніло почали освоювати Фрізлайт (мистецтво малювати світлом), то що в нас вийшло :)

Понеділок зустрів нас похмурою погодою, покидати обжиту місцину не хотілось, ну принаймі мені :( а треба було їхати у Львів. Сніданок, збори… дощ, який встиг намочити палатки, щоб було важще нести… спуск в село і майже тригодинне сидіння на трасі в очікуванні попутки/маршрутки (15:40 Ужгород-Львів) за весь цей час не зупинилась жодна машина … висловлюю своє “фе!”, панове автомобілісти!

Загалом, відкриття сезону вдалося! Чи не так? ;)
До зустрічі у нових подорожах :)