Набір стандарт: Воловець-Великий Верх-Шипіт … ходили, бачили, сьомий раз стоптувати черевики по тих самих шляхах натхнення не було. А от ідея пройтись по непопулярній ділянці Боржави була давно і нарешті прийшов час втілювати її в життя.
На День Конституції держава порадувала нас аж чотирма днями вихідних. Гріх було б не витратити їх на якийсь в міру активний походець.
Не буду втомлювати вас і довго описувати як ми вирішували хто, куди, коли і з ким піде, і хто що має брати. Закінчилось все тим, що в п’ятницю вранці в Воловці шестеро бувалих (і не дуже) туристів запакували рюкзачки в таксі-мікроавтобус і за 25 грн. під’їхали до Міжгір’я.
Від вокзалу в Міжгір’ї йдемо перпендикулярно до річки з оригінальною назвою РІКА. Зустрічаємо мітки і я їм дуже тішуся :) бо я то народ загітувала, але ніколи раніше в тих краях не бувала і трохи переймалась, щоб бува де не зблудити.
По цьому мостику переходимо річку. Одразу за ним починається підйом в гору.
Туристи в зборі (зліва на право): Володя, два Віктори, Марічка, Катя і я по ту сторону об’єктиву.
Місце для обіду з видом на Міжгір’я.
Підйом на гору Менчул затягнувся. Йшли ми дуже повільно і часто відпочивали.
І таки вийшли на полонину під горою Менчул.
Фотосесія для місцевої живності.
Пора спускатись і шукати місце для ночівлі. Перед підйомом на вершину, зліва була кошара і джерело, але ми полінувались спускатись і поповнювати запаси води. В описі люди писали, що на спуску буде і місце для ночівлі і вода, тільки от не написали що до нього ще топати і топати.
Через півтори години активного спуску виходимо на галявину з облаштованими туристичними стоянками і джерелом (від стежки 200 метрів ліворуч).
Вибираємо місце для ночівлі в лісочку, поближче до джерела і насолоджуємось смачною вечерею та посиденьками біля вогню.
А вранці з успіхом підтверджуємо золоте правило “Коли б не прокинулися – всеодно виходити в одинадцятій”
На цей день плани в нас більш ніж оптимістичні: піднятись на Полонину Кук, пройтись по хребту до Гимби і спуститись до водоспаду Шипіт. Небагато-немало 25км :) Звичайно, був і план “Б” – дійти до перевалу Присліп, заночувати і вранці спускатись в с.Тюшку.
Смачні соковиті чорниці і краєвиди різко сповільнювали швидкість руху.
Я перегрілась на сонечку, втратила пильність і перестала слідкувати за маркуванням. За що і поплатились ми всі. Пішли трошки не в ту сторону, але вчасно схаменулись і повернулись на “путь істинний”.
Мертвий ліс – наслідок аварії на найстарішому в Закарпатті газопроводі, в народі знаному як «первая ветка». Моторошне і сумне видовище.
Ще трошки і бачимо ЛЕП. Тут ми вперше за 2 дні походу зустріли туристів.
Далі йдемо з думкою, що от-от за тою горою, за наступним поворотом вже буде перевал Присліп а там по плану обід… і так ще 2 години.
Перед перевалом симпатичні галявини і джерело.
Поповнюємо запаси води, трошки відпочиваємо, ще 10 хвилин ходу і перевал.
Довгожданний обід, відпочинок і голосування “Залишатись тут на ночівлю чи йти далі, аж до водоспаду?”. Залишки здорового глузду кричать, що вже 5 година вечора, а попереду ще 15 кілометрів схаменіться і ставте табір :)
Та де ми, а де здоровий глузд? Одноголосно вирішуємо йти далі.
Джерело біля гори Ополоник.
Такі соковиті чорниці оминути важко.
Вже сьома година, а нам ще йти і йти. На цьому фото гарно видно скільки “горбочків” ще треба перейти.
Напад скажених метеликів )))
Вечоріло. Почали підніматись на Магуру.
На місце ночівлі приплентались в 23:30. Ще знайшли в собі сили, щоб повечеряти, поставити намети і заповзти в них.
А вранці сонце припікало немилосердно. Прийшлось швиденько пакувати речі і спускатись поближче до водоспаду.
Приємно освіжитись у крижаній водиці.
2 в 1: масаж і душ.
Взагалі, останній день повністю був присвячений матрасно-гамачному відпочинку.
І антиреклама пляшок “Expedition”. Так почав виглядати надпис після першого ж походу. Фарба облізла від звичайної води. На сайті “Експедиції” нема де написати відгук до товару, тому прийшлось виділити для нього місце тут.
Загалом за 2 дні нам вдалося пройти по маршруту: Міжгір’я – г.Менчул (1247м) – г.Полонина Кук (1189м)- г.Кам’яна (1128) – пер.Присліп (938м) – г.Ополонок (1171м) – г.Кругла (1209м) – г.Кичера (1257) – г.Граб (1378м) – г.Магура-Жиде (1517м)- г.Гимба (1491м) – водоспад Шипіт.
Особисто мені сподобалось, хоча часом було важкувато. За весь час зустріли всього дві туристичні групи, місця явно не дуже популярні, про що також свідчить відсутність сміття. А, взагалі, ми всі МОЛОДЦІ (особливо Катя і Марічка, які йшли в гори вперше). Дякую, що склали мені компанію в цьому поході! :)
КОМЕНТАРІ