Цьогорічна відпустка мене дуже розслабила :) От вже місяць пройшов, як ми повернулись, а я тільки зараз добралась до блогу. Треба надолужувати згаяне.
Традиційно відпочивали в Криму. Цього року їздили вдвох. Хотілось знайти золоту середину: так щоб і моря побільше і щоб на одному місці два тижні не просидіти. Вирішили їхати на Західний берег Криму, бо людей там не багато (навіть в розпал сезону!), місця на безкоштовних! пляжах вдосталь, ціни на продукти цілком адекватні, та і море чистіше. Єдиний мінус – відсутність гір, але ми подумали, що якось це переживем.
В суботу з раннього ранечку у Львові традиційно йшов дощ, та нас він абсолютно не хвилював, ми закинули речі в машинку і мчали в сторону сонячного Криму. Міста і села минали один за одним, погода поступово змінювалась в кращу сторону. Ось вже сонечко припікає так, що задивляєшся на кожну річечку і озерце з думкою: «А може зупинитись і скупнутись». Десь між Вінницею і Уманню робим зупинку на обід біля озера, але воно явно не придатне для купання. Ще через кілька кілометрів з’їжджаєм з траси до ставка і клаптика лісу, розвішуєм гамаки і дрімаєм півгодинки на свіжому повітрі. Скупнутись в мутній водичці бажання не виникає, тому продовжуємо рухатись в с. Мігію, там в нас запланована ночівля на березі Південного Бугу.
От ми і на місці. План на сьогодні виконано можна розслабитись і відпочивати. Спека просто неймовірна. Йдемо купатись в ріці. Вода хоч і не дуже чиста, але достатньо мокра і прохолодна.
Ось такі черепашки водяться в Південному Бузі.
Мігейські пороги прекрасне місце для сплавів.
Приємна ранкова прохолода не може не радувати. Швиденько складаєм речі. Треба поспішати – МОРЕ чекає нас! Вже в дорозі снідаєм канапками і чаєм. Біля Миколаєва підбираєм двох стоперів, які прямують на мис Фіолент. Нам трошки не по дорозі, ми плануєм сьогодні добратись до найближчого берега моря в село Портове, тож прощаємся з ними після в’їзду в Крим.
Нарешті море! Освіжаюча солона водичка, хвилі, сонце, вітерець … тільки от людей явно побільше ніж минулого року, але зараз нічого не може зіпсувати нам враження від зустрічі з морем ))
Ближче до вечора вирішуєм з’їздити на риболовлю, до прісноводного каналу. Тут і почались наші пригоди в селі Портове. Володя почав розкладати вудочку, а я метушилась біля машинки і мало не наступила на жовтий м’явкаючий пакет. Видобули ми звідти маленьке, худюще і явно хворе кошеня…
Рибалка якось не склалась, решту вечора потратили на шукання в інтернеті притулків для тварин в Криму (виявили, що таких не існує) та ветеринара в районному центрі неподалік.
Кицюню забрали з собою на берег моря. Ночівля видалась дуже не спокійна: з одногу боку дискотека гримить на все побережжя, з іншого киця пронизливо м’явкає і намагається прорватись в намет.
Вранці погода не радувала, хмари затягнули небо і купатись не хотілось. Перекусили і почали збиратись на пошуки ветеринара. Намет залишили на березі, забрали тільки спальники і цінні речі.
В Роздольному прийшлось затриматись на довше ніж планували. У ветлікарню попали не одразу, потім шукали потрібні ліки, а потім ще й зупинились біля каналу з прісною водою, щоб кицю відмити. Повернулись на пляж вже по обіді. На місці нашого намету було пусто. Лише одинокий кілочок валявся в траві. Халепка :(
Після розпитування людей склалась картина злочину. Наш намет зірвало вітром на сусідній. Жіночка його склала, потім склала свій. Спакувала все це в машину і поїхала.
Настрій зіпсувався. На с.Портове ми образились і вирішили вранці покидати цю непривітну місцину. Добре, що намети ми мали два, тому без даху над головою не залишились.
Наступного дня почали рухатись в сторону с. Громово, заїхали ще в сусіднє кемпінгове містечко на Бакальській косі. На в’їзді з нас здерли 15 грн. (по 5 з людини і 5 за машину).
День видався спекотним, тому ми з розбігу ломанулись в море… правда, надовго там не висиділи:) вода була холоднюча, не дивно, що крім нас там більше ніхто не купався. Оглянулись по сторонах – всі люди плюскаються з іншого боку коси. Там то водичка покраще буде, тепла і чиста, але з суттєвим мінусом – кусючими тварючками, схожими на гусінь. Довго ми там не затримались…
Наступна зупинка Громово.
Краса! Вітерець, чиста водичка, мало людей …ідеальні умови, щоб розслабитись і забути про малоприємний початок подорожі.
На ночівлю вирішили залишатись тут. Поїхали в село шукати в кого б то можна було орендувати душ на годинку. З третьої спроби таки вдалось натрапити на добрих людей, які нам водички не пошкодували.
Киця весь цей час їздила з нами. Після купань вона стала виглядати краще, але залишалась така ж в’яла та неактивна. На час, коли ходили в душ, залишили її дрімати біля машини, в відрі. А коли повернулись кицюні і слід простив. Ще до темноти тинялись по вулиці і шукали малечу, але наші зусилля виявились марними. Залишили господарю номер телефону, щоб дав знати, якби киця об’явилась. Він так і не подзвонив :(
Захід сонця в Громово.
Перед подорожжю я потрясла інтернет і вибрала кілька місць, де мене ще було, але дуже хотілось. До одного з них ми вирушили вранці. Коса Бєляус.
Ми були просто в захваті. 10 кілометрів гарного, практично безлюдного пляжу і неймовірно прозорого моря.
Отак заїхали подивитись і залишились там на три дні :) Почався саме той Відпочинок (з великої букви). Нічого не роблення, валяння на сонечку, попивання кримських вин, затяжні купання в морі і повний релакс!
Читати ДАЛІ
Супер! Супер! Супер! И я туда же хочу!!!!
Як я вас розумію :)) я фото передивилась, згадала як воно було і захотілось назад у літо.