Клаптик Горган

На вихідних вдалося вирватись в Горгани. Якось до останнього не знали хто поїде і чи поїдем взагалі… грозова і холодна погода цього року не дуже сприяє походам. Та все ж… в гори з’їздили і хочеться поділитись враженнями і краєвидами :)

Цього разу назбиралось п’ятеро охочих сходити на Яйко Ілемське (1679,9 м.) та Горган Ілемський (1587м.) : Марічка, Женя, Саша, Віка та я. Маршрут спланували полегше. Виїхали в п’ятницю ввечері зі Львова до села Мислівка, добрались без пригод. Зупинились біля шлагбауму, щоб порозглядати табличку з маршрутами. Визначили, що потрібне нам маркування синьо-біле.

Лісники не дуже хотіли пропускати нас далі, сплітали байку про якийсь наказ по лісництву, що забороняє проїзд автомобілів. Але Жені вдалось переконати їх в протилежному і проїхати ще 4 кілометри до Правицького кордону (орієнтир – одразу за поворотом міст через річку Свіча). Там і залишили машинку, під наглядом відпочиваючих. За мостом повернули правіше і знайшли місце в лісі для ночівлі.

Мошка та комарі жерли безбожно. Добре, що я була попереджена сусідкою про те, що в Горганах є багато любителів попити крові та завбачливо прикупила всякої відлякуючої хімії.

Запланований на вечерю борщик прийшлось доварювати та смакувати вже під дощем. Якось отак нізвідки нагрянула гроза. Засинали ми під акомпанемент грому і дощу.

Зранку ніхто не спішив прокидатись. Близько 11 години ранку я не змогла більше валятись на залежаних боках і виповзла з намету. Сонечко несміливо пробивалось крізь густі гілки дерев, і ясно було, що сушитись та готувати сніданок на мокрих дровах ми будем довго :)

На маршрут вийшли в половині 2 дня. Туристи :)))

Але темп одразу взяли досить не поганий, правда, часто зупинялись попити водиці, пофотографуватись, покупатись, поїсти… і добрались до полонини Мшана тільки близько п’ятої години вечора.

Зустріли там групу з Києва, яка вже збиралась ставити намети. Вони і збили нас з пантелику, сказавши, що води вище нема і краще ночувати тут.

Марічка, яка мріяла зустрічати схід сонця на вершині, може трошки і засмутилась, але ми швидко придумали еквівалентну заміну і вирішили дружно сходити полюбуватись заходом сонця на Яйко Ілемське.

Часу було вдасталь, щоб перекусити, відпочити, поставити табір і приготувати все необхідне для вечері.

Зібрали потрібні речі в один рюкзак і почалапали на Яйко. Встигли піднятись задовго до заходу сонця. По дорозі є ще одне джерело і симпатичні місця для стоянок на полонині Довге Поле.

Захід сонця був просто чудесний. Описати словами важко, дивіться фото… хоча, і вони не можуть передати всієї атмосфери і краси Горган.

Спустились на стоянку, приготували вечерю, в гості зайшли ще київські туристи. До пізньої ночі співали пісні під гітару та смакували фірмовим глінтвейном.

А вранці Саша влаштував побудку в половині восьмої і всі були безмежно з цього щасливі :) Прийшлось виповзати на галявину і приступати до готування сніданку.

Трішки пізніше, ще сходили на Горган Ілемський (чорно-біле маркування), по дорозі об’їлися чорницями.

На вершині довго не затримувались, бо сонце почало добряче припікати.

Вернувшись в табір, почули грім і вирішили в темпі збиратись та починати спуск в Мислівку.

Можна сказати, що проскочили між крапельками. Вже коли спустились до Правицького кордону дощ посилився, але це не завадило всім бажаючим освіжитись в гірській річці. Згодом почалась порядна злива, але вона вже не лякала, бо ми встигли примоститись в сухому салоні авто і на всіх парах мчали в сторону Львова.