Галопом по Горганах (день перший)

Передслово
В Горгани ми з Марічкою збиралися давненько. Була така собі ідея-фікс, от хочеться і все тут. Збирались в травні минулого року, та планети не зійшлися. Цього травня теж не склалося. І вирішили ми собі, що хоч би там кінець світу, а в червні їдем…

Тижні за два до Дня народження почала я задумуватись над подарунком для себе коханої. Похід в Горгани – чим не подарунок?! Залишалась дрібниця – організація.

Компанія підзбиралась швиденько: Марічка і Віктор одразу сказали своє ЇДУ, Володя, після недовгих роздумів, теж схилився в сторону ЇДУ… якщо машинкою і в хорошу погоду ))) за кілька днів до виїзду приєднався Саша.

Місія роздобування карти і складання маршруту впала на Марічкині тендітні плечі, бо вона, принаймі, бувала в тих краях. Я відрила файлик Пікуй-меню.xls, переписала його в Горгани-меню.xls враховуючи (і місцями ігноруючи) побажання учасників походу :)

В четвер ввечері ми, якимось чудом, запакували 5 рюкзаків, гітару та себе в машинку і вирушили в Рожнятів (звідки Марічка родом). По прибутті в пункт призначення мама Мирося загодувала нас смачнючою вечерею (дякуємо :)) і вклала спати…

День перший.
Ранок п’ятниці… чудесна погода, світить сонечко, хоча за прогнозами суцільні дощі і грози… Довго прокидаємся, ходим один за другим, снідаєм і ближче до 10 ранку таки виїжджаєм в с. Осмолоду (розклад руху автобусів). Дорога залишає бажати кращого … чим ближче до Осмолоди, тим менше проблесків цієї дороги між ямами.

В селищі Перегінськ проїхали потрібний поворот… і, як результат, протряслись зайву годинку по ямках, поспілкувались з місцевим населенням, розім’яли засиджені частини тіла і полюбувались краєвидами.

В Осмолоді залишили авто в крайній хаті, стоянка зі сторожем на 3 дні обійшлася в 50 грн.

Вирішено було йти на Сивулю, але, щоб життя медом не здавалось, пішли не по синьому маршруту, а по червоному на хребет Матахів через г. Висока (1803 м) та г. Ігровець (1804 м)
Вирушили близько першої години дня. Марічка, Віктор і Саша помчали на всіх парах на хребет, а ми «медленно, но уверенно» йшли позаду.

Був в нас і свій провідник, породи дворовий далматинець, в народі Барсік. Дуже чемна і вихована собачка. А після частувань відбивною, він був готовий нас від хижих звірів весь похід захищати :)

Під Високою побачили виблискуючий дах готелю-хатинки і вказівник «Вода». Дуже вчасно побачили, бо запаси підзакінчувались.

Хатинка відремонтована і прибрана, на стінах надписи-поради, гарна галявина, джерело … майнула думка “А, може, лишаємся тут”, але сонце було ще високо і треба було ще йти і йти…

Вказівник під г. Висока. Позначені маршрути і місця стоянок. Прикинули, що ночувати будем на перевалі Боревка.

Поворот на вершину гори Висока ми благополучно не помітили, а вертатись було лінь :)

На г. Ігровець

Далі спуск до першого ліпшого рівного місця. А місце цього разу попалось шикарне – палаточку поставили на м’якенькому килимі моху. Правда, з водою там проблемно, її просто нема :) треба спускатись ще хвилин 30 до джерел, але там вже місць під палаточки таких гарних нема… короче кажучи, обійшлись тим що було.

Смачна вечеря, фірмовий Марічкин глінтвейн, кілька тостів за мене розпрекрасну :) тай на бочок – дивитись солодкі сни.

Отак і закінчився перший день наших походеньок … далі тут ;)