г.Яворинка- бункер “Роберта”- цвинтар Поля

Опубліковано 17.09.2009 у рубриці Карпати, Мандри

г.Яворинка- бункер “Роберта”- цвинтар Поля

Буває отак в житті – плануєш собі одне, а потім опа … і їдеш в Карпати :) Так і цього разу збиралась в Тустань пофестивалити, а втрафила на Яворинку. Так от… почнем з початку.

З Тустанню не склалося… і у четвер ввечері я, разом з розвеселою компанією, закинули тлунки в потяг Львів-Чернівці, який мав підвезти нас у Долину. Мчав він мчав… не пройшло і п’яти годин :) як ми прибули у пункт призначення. У 2:20 ночі якось не дуже хотілося кудись іти і прилягли ми собі подрімати на вокзальчику.

DSC01335 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

Правда поспати нам так і не вдалося… місцеві авторитети спочатку радували нас своїм гучним храпом, а коли проснулись запідозрили, що ми конкуренти і почали розпитувати чиї ми люди і чого на їх території розклали циганський табір :) Leeto не витримав першим і десь пів на четверту пішов шукати таксі… і знайшов :) розвеселий дядечко обіцявся знайти колєгу (в одне таксі шестеро нас з рюкзаками ну ніяк не тіснилось) і підкинути нас до Дубового Кута. На тих радощах пакувались ми дуже швидко, а мешканці вокзалу допомагали нам порадами по спаковуванні рюкзаків :), мовляв, вони то Крим і Рим пройшли – їм краще знати куди каремат чіпляти…

Таксі їхало і підскакувало поки була так звана дорога, а ближче 6 ранку висадили нас в лісочку. Поснідали при ліхтариках і як тільки почало світати пішли дальше по дорозі. Заблукати важко – йшли паралельно вузькоколійці, до переходу через річку. Саме тут виник перший привальчик, бо переходили річечку в брід, а розшнуровування/зашнуровування черевичків зайняло трошки часу – після крижаної водички всі остаточно проснулись :)

DSC01344 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

Дальше йшли по дорозі нікуди не повертаючи аж до цікавого господарства серед лісу. Хатинка, стайня (правда напівзруйновані), садочок з смачнючими яблучками і грушами, невеличне озерце і є досить пристойна колиба, для ночівлі під час зимових походів … об’ївшись фруктів, набравши водички (дальше по дорозі є річечка) дружно присіли на те, що колись називалось столиком і подумали, що певно файно тут колись комусь жилося… єдність з природою, гори – краса. Тільки, напевно, жоден з нас на таке життя не підписався б :)) діти асфальту як не крути.

DSC02582 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

Відпочили і повернулись трошки назад (перед хатинкою був поворот направо) до початку маркованого маршруту. Отакі міточки переслідували нас всю дорогу. Підйомчик на хребет Яворина видався не з легких, чи може просто давненько не було порядних навантажень і організм розслабився :) йшли не поспішаючи, періодично зупинялись, щоб поїсти ожини і назбираних у садибі яблучок.

DSC02599 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

Зблудити там, при всьому бажанні, нема де: одна дорога і та маркована :) близько 11, переплюнувши всі прогнози і плани :), вже були біля цілі – г. Яворинка (1131м).

Любувались краєвидами недовго – сильний вітер, а ще відволікали кущики брусниці (кам’янок) та чорниць. Хотілось їсти… підходив час обіду… з протилежного боку гори є кілька досить таки обжитих полянок, там ми і вирішили отаборитися.

Пообідали… подрімали і надумали йти до бункеру. Він досить таки далеко, всюди стоять вказівники з приблизною відстанню і часом подолання маршруту. Дуже різкий спуск вниз… з кожним метром думалось … а як же ми назад. Та бункер був того вартий.

” … Пожовкла світлина “Роберта”, ікона і вишитий заповіт Тарас Шевченка 1945 року – не хитрий інвентар сучасного музею-криївки.

Історик розповідає, восени 1944 року курсанти старшинської школи “Олені” проходили вишкіл саме в цих місцях і в жовтні цього року в нерівному бою з військами “НКВД” загинув штаб старшинської школи.

Кінець 1946 рік, війна закінчилася, а війська “НКВД” шукали всіх, хто боровся за незалежність України. Того року швидко похолодало. “НКВД” “прочесувало” ліс і “кати України” помітили дим чи пару, які йшла з дупла білки. Власне це дупло і слугувало димоходом для повстанців.

У той час, у криївці були: краойвий провідник УПА Ярослав Мельник “Роберт” з дружиною Антоніною та сином Романом, провідник СБ “Скала”, з охорони бункера – “Левко”, “Богдан”, “Марко”, “Іван”, “Ясний” (наймолодший з усіх – 19 років).

Війська “НКВД” оточили криївку-бункер і замінувавши її почали вимагати, щоб повстанці здалися. Усвідомивши безвихідь ситуації “Роберт” віддав наказ воякам – стрілятися, щоб не потрапити до рук катів. Сам Мельник власноруч застрелив дружину і сина після чого й сам застрелився. Наймолодший повстанець “Ясний” повинен був загинути останнім і підірвати криївку, але цього не трапилось.

“Ясний” вижив. Після чого за ним закріпилося клеймо – зрадник. Хоча достовірної інформації, що саме трапилося немає. Архів і досі залишають засекреченими. А cтаренький “Ясний”, який зараз живе у Долині відмовляється розповідати про ці події. Хоча в 90-х роках приходив на вшанування пам’яті Героїв до бункеру, але після вигуків громади – “зрадник”, більше сюди ніколи не повертався.

Також залишається невідомою доля сина “Роберта” – дитячий скелет під час розкопок знайдено так і не було. ” (матеріал позичено тутечки)

DSC02630 768x1024 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

DSC02629 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

DSC01417 768x1024 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

Дальше попрямували до цвинтаря старшинської школи УПА “Олені” або цвинтаря Поля.

“В неділю 15 жовтня 1944 року зі сходом сонця, в таборі саме готувались до Богослужіння, було помічено якесь військо, що посувалося полонинами в напрямку постою школи. Про більшовиків тоді ще ніхто не думав. Гадали, що це якийсь повстанський відділ. Однак, незадовго після цього на горбі таки появилася більшовицька стежа. На підкріплення прийшла друга чота повстанської сотні, незабаром зав’язався бій.

Тим часом штаб школи відступав на Яворини. Перша чота, при якій був командир Коник ліквідувала табір і з обвантаженими кіньми рушила за гору Болта. Саме тоді на Яворині счинилася скажена стрілянина, вибухи гранат, важкі удари міномета. Було ясно, що штаб школи разом з третьою чотою потрапив у засідку.

Бій на Яворині не тривав довго. Вислана розвідка і прибулі розбитки принесли страшну звістку, майже цілий штаб було знищено. Впало 12 хлопців, головно між ними командири: майор “Поль”, ад’ютант майора “Поля” хорунжий “Ткачук”, командир розвідки та зв’язку “Ждан”, ройовий польової жандармерії “Вуйко”, капелан Н., “Дзвінка” (мабуть зв’язкова) та інші. З цієї засади вирвався ранений сотник “Боровий-Босий”, булавний “Зенко” і бійці, що не потрапили в гущу вогню”.
DSC01426 768x1024 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

На гору піднімались дуже швидко. Вечоріло, а в нас ні табору, ні води, ні вечері :) Прийшлось розділитись: Володя і Іра пішли поповняти запаси води, а решта – ставити намети. Неймовірно заважав страшний карпатський звір – мошка. Вона ніби сказилась, залазила всюди і кусала, кусала, кусала … навіть димова атака її не змогла відлякати… вечеряли в екстримальних умавах: в одній руці ложка, іншою вбивали кровососів :)

DSC01458 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля За день порядно втомились, тому спати лягли швидко.

Проснулась під гуркіт грому, досить таки моторошне відчуття: дощ, вітер і періодично блискавка освітлює простір. Зранку йшов дощ, виповзати з нагрітого спальника дуже не хотілось, але починало хотітись їсти :) Субота була присвячена матрасному відпочинку, та і погода не сприяла для чогось іншого. Шеф-кухар Володя, смажив напередодні зібрані грибочки
DSC01490 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

… ееех, смакота) ми собі просто мокли, згодом вирішили підсохнути і поповзли в палаточку грати в карти. Ближче до вечора дощ таки закінчився. Я з Марічкою прогулялись по водичку, потім до нас приєднався і Leeto. Смачно пообідо-вечеряли і до півночі бавились показуху.

DSC01574 768x1024 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

DSC01644 768x1024 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

Неділя. Збирались вийти в 11 :) але шевелились ми як сонні мухи… довго не розпалювався вогонь, дівчата порозбрідались збирати ягоди… я по дорозі знайшла трошки грибочків

DSC02740 768x1024 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля

короче кажучи, ходили ми один за одним до другої години дня. Потім спустились в с. Липа. Автобус до Долини був о 17:00. Вирішили прогулятися в сусіднє село там і почекали це чудо техніки :) В Долині пересіли на маршрутку до Стрия, а звідти електричкою Трускавець-Львів.

Приїхали покусані, втомлені і задоволені :) ну, принаймі, я. Хочу ще!

Учасники походу – розвесела кумпанія. Всім дякую за цікаві вихідні!
DSC02750 1024x768 г.Яворинка  бункер Роберта  цвинтар Поля
Іра, Leeto, ще одна Іра, Володя, Марічка, Я (Анжела)

16 Коментарів

  1. Цікаво пишеш. А от про бої на самій Яворині та біля бункера інфу я ніяк не міг знайти, та й з таким фактами, за що окреме “дякую”.

    З”їздили і в правду класно, теж дуже задоволений.

Залиште коментар