Чорноріченський каньйон та Чортові сходи (Частина третя)

Опубліковано 16.09.2011 у рубриці Крим, Мандри

Чорноріченський каньйон та Чортові сходи (Частина третя)

Початок ТУТ

Перший тиждень відпустки в Криму пройшов як один день. Вже неділя, а ми майже ніде не були і мало що бачили :) На цей день запланована поїздка в каньйон ріки Чорної, та підйом по Чортових сходах.

В 9 ранку виїхали з Севастополя в сторону Ялти, а точніше до села Морозівка. Там залишили машину, взяли з собою тільки питну воду, такі сякі запаси фруктів і почали спуск в каньйон. Стежок там багато, та всі ведуть до ріки. Заблудитись можливо, але треба мати час, натхнення, великий запас мантелепості і абсолютно не орієнтуватись в просторі :) Ми ж з переліченого мали тільки запас мантелепості і то тільки я :), тому спустились швидко, добре протоптаною стежкою і за якихось півгодини вийшли до річки.
Чорноріченський каньйон
Перше, що побачили. Два надувні човники з розвеселими хлопаками.
сплав по ріці Чорній
Я одразу обзавидувалась, попускала слюнки, тяжко зітхнула і пішла гуляти по каньйону на своїх двох, а часом і на чотирьох :)
протоптана стежка
Отака стежечка з підвохом.
а що? нормальна стежкаМожна було просто перейти на інший берег і впевнено топати по нормальній стежці, але ж все, що просто – то не цікаво :)

А мені було дуже цікаво куди ж ми зайдем цими хащами? Вийшли до переходу через річку.
перехід через річку
На іншому березі людей тьма: купаються, ловлять рибу, скачуть з тарзанки, просто гуляють, або напиваються на бережку… а я то думала, що це не дуже популярне місце.
лагуна :)
На довго там затримуватись не хотілось.
не надійний місток
Поки Володя перевіряє надійність наступної переправи, я доїдаю останні запаси фруктів і відчуваю, що цим я себе і шлунок не обману. Починає хотітись їсти – поганий знак :)
мертвий пейзаж
Пішли ми подалі від людей, на ближню гірку. Сухі дерева, трава, нічого живого…
над прірвою
А це найвища точка невідомо чого )
уря)))
Спускатись вирішили коротким шляхом – стежкою над обривом… брррр.
на спуску
А це вже я набралась сміливості і мчу вниз на п’ятій точці :)
Ще трошки погуляли по каньону. Потім перейшли річку і я наважилась скупатись. Було холодно.
купання
Дуже холодно. А потім приємне тепло розтеклось по всьому тілу … лягти б, подрімати десь в гамачку. Але їсти хочеться, треба вибиратись до цивілізації, лагману, чебуреків, плову.
скупнулась
Наступний об’єкт який мені хотілось відвідати – Шайтан-Мердвен, Чортові сходи або “Чертовая лестница”. Висота перевалу 578 м над рівнем моря; довжина – близько кілометра.
Чертові сходи
Це вхід. Щоб туди потрапити треба їхати по старій Ялтинській дорозі. Після Фороської церкви поглядати лівіше, щоб не пропустити вхід. Ми піднімались з села Олива. Не рекомендую. Дорога там екстримальна, поворот на повороті і поміщається тільки одна машинка.
краса
Такі от маленькі сходинки.
сходинка
Підйом зайняв всього 20 хвилин, це ми ще не дуже поспішали і зупинялись роздивлятись місцеві красоти.
вид з Чортових сходів
На перевалі.
на перевалі
Шайтан Мердвен
Отак, експрес методом встигли і в горах побувати. Звичайно, хотілося б вибратись в район Байдарської долини восени або навесні, коли ще сонце не так безжально припікає, і присвятити цим місцям побільше часу. Надіюсь, що все ще попереду.
Чорне море
А зараз, прощаємся з Чортовими сходами і біжимо вниз. Пора обідати. По плану маєм проїжджати Орлине, а одразу за ним є чайхана, в яку ми випадково потрапили 2 роки тому, і спогади залишились найприємніші.
чайхана
Тут ми і розслабились після насиченого дня, ласуючи неймовірно смачними (чи то я просто проголодалась) стравами татарської кухні.

День закінчується, пора повертатись в Севастополь, ближче до моря.

Читати далі…

Залиште коментар