Іноді життя кидає об стінку так, що відкриваються очі … і єдине, що залишається – це перевернути його догори ногами…
Субота, 19 вересня… після третього дзвінка будильника я таки зробила над собою зусилля і сповзла з улюбленого диванчика… мене чекала ДОРОГА і проспати я не могла собі дозволити. Аби як поснідавши і вмившись холодною водою, оділась і попленталась на маршруточку. На диво швидко добралась до вокзалу, але Марічка мене переплюнула :) вона вже стояла в черзі до каси за квитками в Рожнятів.
Близько 11 ми вийшли з електрички Львів-Моршин на кінцевій станції.
Погуляли по Моршину, водички попили і пересіли на дизель Стрий-Ів.Франківськ, ним доїхали до станції Рожнятів. На жаль, те що станція називається Рожнятів не значить, що вона в Рожнятові. Прийшлось бігти до траси і зупиняти попутки … на нас вже чекав бус, ми катастрофічно спізнювались. Та світ не без добрих людей :) досить швидко зупинився чорненький джип і підкинув нас до місця призначення. Мені навіть подумалось, що треба буде спробувати подорожувати автостопом :) Заскочили в авто і поїхали в Осмолоду фестивалити.
Приїхали якраз на початок, поки виступали народно-хороводні колективи і зірки місцевого розливу погуляли по ярмарку, прикупили смачнючої бринзи та медового квасу і пішли в гори шукати місцину для обіду.
Підвісний мостик через річку Лімниця підійшов для цього якнайкраще: сиділи собі, нозями маталяли, смакували карпатськими делікатесами, любувались краєвидами … аж поки на горизонті не з’явився дядечко з рюкзачком – прийшлось звільнити йому дорогу. Дядечко виявився дуже приємним поляком на вигляд років так на 60, що ходив в одноденний похід на Грофу. Він склав нам компанію по дорозі в село, напоїв хербаткою і побалакав про вічне :) По-доброму йому позаздрила! Я, чесно кажучи, сумніваюсь, що в 60 в мене буде ще таке здоров’я, щоб гасати по горах… а дуже б хотілось.
Концертна програма мала початись о 19:00 :) але є вже така традиція в Україні концерти не починати вчасно. А традиції у нас святе. Концерт не вразив, та я на це особливо й не розраховувала. Хоча, віддати належне потрібно Гуцулу Хулігану (Василь Мельникович) його розвеселі коломийки значно покращили настрій публіці. І окрема подяка “Перкалабі”, що файно – то файно :) тут не відбереш.
Шкода, що більшість публіки не сприймала, або й не розуміла їх творчості… можливо, фестиваль трошки не того формату. Після першої ж пісні цього гурту люди почали розбрідатись хто додому, хто дивитись на бойківську ватру…
На жаль, і компанія, з якою ми приїхали, почала підзбируватись додому. Куди куди, а додому явно не хотілось :) пішли по Марічкиних знайомих, які приїхали з наметами, проситись на ночівлю. Місця в них не було :( на 2 намети там виявилось явно забагато бажаючих. Можливо, якби були стрінги ми могли б претендувати на кут в наметі
Збирається, значить блондинка в подорож:
– Так, стрінги взяла… Щоб ще такого хорошого взяти??? А! Стрінги!! А ще?? Ще стрінги..
Матір:
– Доню, ти б хоч намет взяла, га?
Блондинка:
– Мамо, будуть стрінги – буде і намет, і спальник, все буде…
… ми не такі завбачливі та і не блондинки… пішли шукати чим добратись після концерту в Рожнятів.
Знайшли однокласницю Марічки з хлопцем, які люб’язно погодились нас підвезти після концерту і з спокійною душею дослуховували виступ “Перкалаби”. Трошки заважали бойківські гарячі хлопці :) один ніяк не міг знайти точку опори і норовив повиснути на наших ніжних і тендітних плечах … прийшлось зловити дядька-міліційонера і перевісити хлопаку на його мужні плечі. Після цього випадку серйозно задумалась про якісь курси самозахисту :) не буде ж завжди поруч дядька-міліційонера.
Згідно програми фестивалю, ще мали виступати “Гайдамаки”, їх ми не діждали. Швидше за все вони просто не знали, що мають бути в Осмолоді :) в переліку їхніх концертів таким і не пахло :)
Та менше з тим, і без них відпочили на славу :) задоволення отримали – фестиваль вдався!!! Підійшов час їхати додому, але машинка відмовлялась заводитись :( водій швиденько зорієнтувався – знайшов друга, який шось в тому тямив, і той добру годину підбирав комбінацію проводів, щоб машина їхала і одночасно світились фари :) Важко сказати яким чудом ми доїхали цілими і неушкодженими, але близько 3 години ночі ми таки вляглись в теплі ліжечка.
Ранок наступного дня почався ближче до обіду :) організм відмовлявся працювати після випитої напередодні медовухи і буйних танців, а потрібно було швиденько приводити себе в норму – ввечері на нас чекав ще один концерт.
Поснідали/пообідали, вмились, прогулялись по Рожнятові і поїхали в Брошнів-Осаду на продовження свята.
Концерт супер: вразив Фома (Мандри), мало я чула співаків, які б вживу звучали краще ніж в записі; Пікардійська терція (одна з моїх улюбених) як завжди на висоті, гурт “Гудімов” цікаво :) треба скачати, послухати; “Скай” ніби й файно, але не поперло.
Атмосфера на стадіоні досить таки пригнічена: більшість людей старшого віку (видно було, що вони не в захваті від року))) просто стояли, не видавали ніяких емоцій і поглядали скоса на підскакуючу молодь; багато батьків з малими втомленими дітьми на руках проштовхувались крізь натовп. Можливо, люди просто не звикли до таких заходів.
Загалом враження класні! Варто було проїхатись, трошки відволіткись від буденного життя, і просто відпочити :)
КОМЕНТАРІ