Попередня частина ТУТ

Проснулись на пляжі в Любимівці. Поснідали, покупались, поки зібрали речі заодно і позагаряли.

Цей день планувався екскурсійним. Поїхали для початку в Балаклаву. Минулого року були – сподобалось. Але цього на нас чекав сюрприз: прохід до фортеці Чембало перегороджений і стоїть будка з надписом “КАСА”, щоб вилізти на гірку з гарними краєвидами 20грн., а минулого року піднятись можна було безкоштовно.

Балаклава. Херсонес. Севастополь (частина п’ята) →

Попередня частина ТУТ

Проснулись нічкою від легкого похитування тенту і шевелив його явно не вітер. Володя знайшов ліхтарик і посвітив на тент…

Євпаторія (частина четверта) →

Попередня публікація ТУТ

Повільно пакуєм речі. А куди нам поспішати? До моря вже приїхали. За таким-сяким планом за цей день потрібно подолати близько 300 км. Наступний пункт ночівлі с.Громове, бо я вичитала, що там чисте море і мало людей. А по дорозі заїзд на мис Тарханкут, ну дуже вже гарні фото в інтернеті :)

курс на Тарханкут (частина третя) →

Початок ТУТ
Прокинулись ми на сході сонця від голосів і шуму біля намету, виявилось, що це місцеві жителі прийшли на риболовлю, а ми в темноті поставили хатку на шляху їхнього слідування до Дніпра :)

Сніданок, не квапливі збори, перепаковування багажника, повернення в Херсон, душ… ще й 9 не було, а ми вже виїхали в сторону моря.

За приблизним планом їхали ми на мис Тарханкут, але було жарко і хотілось до моря… і тут Льоша побачив рятівну табличку “Берег моря 8 км”. Одноголосно вирішили – НАМ ТУДИ!

я їду до моря або “третьи сутки в пути” (частина друга) →

Останній робочий тиждень тягнувся страшенно довго, де ж вона та омріяна відпустка? Вже і речі спаковані і настрій валізковий …
і от таки діждала – П’ЯТНИЦЯ! Вирішено було їхати саме тоді, одразу після закінчення робочого дня, щоб до моря пошвидше добратись.

Було нас троє: власне я, Володя та Льоша. Запакували рюкзаки і торби в машинку і гайда в сторону морів. Дорога залишає бажати кращого, тому в п’ятницю заїхали не далеко… вже під Тернополем Льоша почав мову про те, що він би в готелі переночував, а ми все-таки були налаштовані на ночівлі в наметах. Знайшли компроміс – Льоша пристроївся в готелі в Підволочиську, а ми ще близько години кружляли околицями в пошуках хоча б якогось місця для стоянки.

і близько-близько вже омріяна відпустка! (частина перша) →