Попередня частина ТУТ.

Сумно, але подорож підходила до завершення. Залишилось три дні.

До того часу ми вже зовсім розлінились і не хотіли більше переїжджати з місця на місце – хотіли валятись на пляжі і плюскатись в водичці! До моря ж ми їхали чи як?

З раннього ранечку покинули Азовське море і вирушили в сторону Судака. На мене була покладена важлива місія: купити вино, але перед тим знайти магазин з винами на розлив, де Марічка в травні умудрилась продегустувати весь асортимент і визначити, які напої найкращі. ТОЙ САМИЙ магазинчик був в якомусь закаулку в Судаку, десь на бічній вулиці Леніна і вона не пам’ятала якого заводу ті вина.

Судак. Алушта. Портове (частина остання) →

Попередня частина ТУТ.

За всю поїздку цей день мені сподобався найбільше. Не можу пояснити чому… можливо атмосфера там хороша, чи просто з цим місцем пов’язані тільки приємні спогади, або я просто в грязюці поборсатись полюбляю :)

с. Курортне (близько 20 км від Керчі) на березі Азовського моря і озера Чокрак. Щоб добратись туди треба порядно протрястись по далеко не найкращій грунтовій дорозі.

Азовське море та Чокракське озеро (частина дев’ята) →

Попередня частина ТУТ

Дуже мені сподобалось високогірне озеро. Навіть хотіла залишитись там на деньок і походити по навколишніх горах.

Але чим вище піднімалось сонце, тим нереальнішою ставала ця ідея. Ніякого навіть натяку на вітерець. Просто пекельна спека.

два дні в Керчі (частина восьма) →

Попередня частина ТУТ

На Ай-Петрі провели майже половину дня. Спокійно поснідали, сходили поповнити запаси води, довго валялись на матраці і ближче до обіду почали спускатись в сторону Нікіти.

Льоша хотів оглянути Ботанічний сад, а ми заскучили за морем і бажали погріти боки на сонечку. Так і зробили. Людей на пляжі тьма, знайшли клаптик вільного місця і примостились під парасолькою. Море було чисте і тепле … поки не пройшов катер. Після цього бажання купатись пропало, з дна поспливала всяка жижа і люди виповзли на берег.

Південне узбережжя Криму (частина сьома) →

Попередня частина ТУТ

Після душу і ситного сніданку розпрощались з гостинними господарями і вирушили в дорогу.

Приїхали в Бахчисарай подивитись на Ханський палац. До чого ж причепівські там люди. Паркувальники один за одним зупиняють машини і розказують байки про те, що стоянок дальше немає і треба залишати машину в них. Хоча, якщо трішки пошукати можна знайти безкоштовне місце. Місцеві жителі мало не за руки хапають, так запрошують скуштувати страви національної кухні.

день без моря (частина шоста) →