Дуже давно збиралась подивитись виставу “Амнезія, або Маленькі подружні злочини” за Еріком-Емануелем Шміттом, але все щось заважало… то йти не було з ким, то всі квитки продано, то грипчик налякав… все відкладала і відкладала. А цього разу планети зійшлись.
… початок вистави спантеличує… перша дія змушує задуматись… а в другій хочеться плакати… підсилює враження неперевершена гра акторів…в цій виставі стільки правди…
… можливо, має сенс любити лише доти, поки це приємно? →
Чудовим осіннім ранечком прийшла мені геніальна ідея… одразу після думки “надо шото дєлать” … і в 8:30 я зателефонувала Марічці зі словами “Їдем шукати скелі! Скільки тобі потрібно часу, щоб добратись до вокзалу?”
Оперативності Маруськи позаздрили б військові )) і того, в 10 ранку ми вже стовбичили на головному вокзалі, чекаючи маршрутку на Сколе. Тут фортуна нам ну ніяк посміхатись не хотіла… вибрались ми звідти аж по 11, а поки доїхали до села Нижнє Синьовидне, то було вже по обіді. Але оптимізму нам не бракувало… був ліс, була дорога, було бажання кудись йти, та і погодка з серії “годі кращого бажати”.
як дівчатка скелі шукали →
З’являється часом відчуття, що бракує мені чогось в тому житті, зробити б шось таке “ГУ-ГУ”… короче кажучи хочется нових вражень
Цього разу “новими враженнями” була ковзанка.
Значить, примазалась я вечерком після роботки до розвеселої кумпанії.
льодова ковзанка або “обережно! корова на льду” :) →
Дуже давно збиралась подивитись виставу “Амнезія, або Маленькі подружні злочини” за Еріком-Емануелем Шміттом, але все щось заважало… то йти не було з ким, то всі квитки продано, то грипчик налякав… все відкладала і відкладала. А цього разу планети зійшлись.
